Які підводні камені зустрічаються на шляху дружини-іноземки у війні з колишнім чоловіком за найдорожче у світі – дитину?
Є такий популярний у всьому світі фільм, який називається «Моє велике грецьке весілля». Це комедія про грецьких емігрантів в Америці, які, незважаючи на десятиліття розлуки з батьківщиною, шанують традиції Греції та грецького роду. Шкода, що ще немає кіно про грецьке розлучення – це була б уже не комедія, а драма з елементами трилера. Особливо, якби другою половинкою грека під час розлучення була наша з вами російськомовна співвітчизниця…
ДАВНЬОГРЕЦЬКІ МІФИ ТА ДАЛЕКА СИБІР
Ідея цього матеріалу про правила поведінки під час розлучення з греком і поділу спільної дитини виникла після листа, отриманого нами від однієї з таких пострадянських дружин. Громадянка Естонії, яка назвалася Ольгою, розповіла, як їй вдалося відвоювати сина завдяки своєчасній і кваліфікованій допомозі адвокатів та особистому втручанню Посла Естонії в Греції. Коротко історія виглядає так: одружившись, Ольга і Димітріс проживали в Таллінні. Після народження сина їхні стосунки розладналися, грецький чоловік чинив на Ольгу психологічний і фізичний тиск. Не витримавши напруження, жінка ініціювала процедуру розлучення. Чоловік повернувся до Греції, звідки продовжував підтримувати зв’язок з Ольгою та запросив її з дитиною на Різдво, щоб його батьки могли побачити, як підріс малюк. Незважаючи на всі конфліктні ситуації, чисто по-людськи Ольга зрозуміла бажання Димітріса і прилетіла з дитиною до Афін. Після двох місяців перебування тут, при першій же її спробі повернутися до Естонії, грецький чоловік показав своє справжнє обличчя, а саме – обличчя людини, готової піти на все, щоб відібрати дитину у дружини-іноземки. Звісно, ми не знаємо всього, що відбувалося між подружжям, чужа душа – темний ліс, але за фактом Димітріс за допомогою власних ресурсів – сім’ї, зв’язків, знайомств, поліції, незнання Ольгою законів і реалій місцевого життя – намагався забрати дитину у матері. На щастя, постраждалій вдалося підключити до справи своїх родичів – її батьки терміново прилетіли з Естонії до Греції, а сестра, яка проживає у Франції, зв’язалася з консульствами Росії та Естонії. Справа в тому, що батько Ольги – громадянин Російської Федерації, тому сім’я розраховувала, зокрема, і на підтримку російської дипмісії. Відгуку звідти, за словами залучених сторін, не було, зате Посол Естонії особисто приїхав до поліцейського відділку, де утримували всю родину Ольги з формулюванням, ви не повірите: спроба викрадення неповнолітньої дитини! Родина Димітріса намагалася звинуватити протилежну сторону в тому, що збиралася зробити сама! Ось де стане в пригоді класична освіта і знання міфів і легенд Давньої Греції. Якщо ви вважаєте, що описані інтриги й підступи богів, напівбогів, героїв і простих смертних – це фантазії тисячолітньої давнини, то ви, в принципі, не помиляєтеся. Помилитеся ви лише в тому випадку, якщо думаєте, що з сучасними греками їхні міфи і легенди не мають нічого спільного. Мають, і ще як!
Менталітет винен?
У процесі підготовки цього матеріалу всі мої співрозмовники погоджувалися, що така стаття дуже потрібна. І як застереження, і як підтримка для тих, хто перебуває на складному життєвому етапі. У соціальних мережах є кілька груп, де дуже активно спілкуються російськомовні жінки, обговорюючи абсолютно все. Починаючи з того, чи пускати гостей у дім у взутті, і закінчуючи стосунками зі свекрухами та поділом дітей під час розлучення. Більше половини думок учасниць спільноти зазвичай бувають звинувачувальними щодо героїнь: куди ж ти лізла зі своїм радянським менталітетом?! Я багато розмірковувала на цю тему і думаю, що справа все-таки не в менталітеті, а в тому, щоб бути гнучким ментально. Гучні історії розлучень трапляються не лише за кордоном, чи не так? У Росії та інших пострадянських державах відомі сотні й тисячі випадків, коли батьки судилися і билися, як востаннє, за опіку над дітьми та аліменти. І що ж, менталітет винен? Тут тобі і коріння ті самі, і культурний пласт, і навколишня дійсність – а ганебного розлучення, де один топче іншого, уникнути не вдається. Тобто справа не стільки в менталітеті, скільки в розумному і виваженому підході до життя загалом і до ситуацій, що виходять за межі повсякденної логіки зокрема.
Головне – гнучкість і вміння лавірувати.
Психолог Ірина Грамматікопулу вважає, що перш ніж кидатися у вир судових розглядів, потрібно всіма силами намагатися зберегти сім’ю. «Чи можна зробити довідку, що я психічно нормальна?» – з цього часто починається розмова морально роздавлених жінок зі спеціалістом. Психолог вважає, що гіпертрофована позиція жертви – це поширена реакція дружин у суперечках за дитину. Це не добре і не погано, працюють будь-які методи, особливо якщо не забувати, що «образ жертви» – це лише роль, а не друге «я». Мати справу з жертвами, як мінімум, сумно. Ресурсами російськомовної дружини у справі захисту себе і своєї дитини можуть бути соціальні мережі, ЗМІ, посольства і консульства своїх країн і, звісно, адвокати. Ресурс грецького чоловіка – уся його численна родина, друзі та знайомі, а також адвокати. До речі, всі мої співрозмовники зійшлися на думці, що суд не робить різниці між чоловіком-греком і дружиною-іноземкою. Ті дружини, які не здаються і йдуть до кінця, а також не мають «протипоказань» у вигляді вживання алкоголю чи заборонених речовин, мають великі шанси відвоювати свою дитину.
Крайній – дитина…
Потрібно пам’ятати, що будь-який конфлікт за поділ дитини починається з особистого конфлікту чоловіка і жінки. Коли сваряться чоловік і дружина, крайнім стає дитина. Можна зрозуміти і побоювання грецьких чоловіків, що їхня російська (пострадянська) дружина забере малюка і полетить на край світу у далеку Сибір. Усі, хто живе в Греції, знають, що батьки тут більше залучені у процес виховання дитини, ніж у наших країнах. Це також потрібно враховувати, народжуючи дитину в цій країні. Варіант «для себе», такий поширений у наших широтах, тут дуже часто не спрацьовує. У країні, де, по-перше, дуже люблять дітей, а по-друге, стрімко старіє нація, не можна просто взяти і народити дитину «для себе». Бувають, звісно, і такі випадки, але рідко. Дуже важливо, вважає Ірина Грамматікопулу, не демонізувати образ грецьких чоловіків, адже хороших сімей із нормальними людськими стосунками теж багато. Але у публічне поле зазвичай виходять ті, у кого велика проблема, кому потрібно бути почутими і отримати пораду. Тому здається, що проблемних ситуацій більше, але більшість змішаних пар живе у нормальних, адекватних стосунках. Головна основа конфліктів у сім’ях – це ментальна негнучкість, яка може бути притаманна як умовно російській дружині, так і грецькому чоловікові. Гречанки у гніві можуть бути гарячішими за наших жінок. Але водночас вони більш відкриті емоційно у прояві позитивних емоцій, більш щедрі на похвалу. Ми ж, через свій національний психотип, більш стримані, холодніші у прояві почуттів, не вміємо зупиняти конфлікт на початковій стадії, всіма силами стримуємо невдоволення, що потім виливається у непоправні наслідки. Реакції російських дружин часто незрозумілі грецьким чоловікам; чоловіки загалом погано розуміють натяки й емоційні коливання жінок, зате дії вони розуміють добре і сприймають їх на свій рахунок. Варто дружині-іноземці заявити в пориві емоцій, що вона готова поїхати з дитиною на батьківщину, чоловік сприймає це як сигнал до дії. У гру вступають підозрілість і втрата довіри, а це не найкраща база для нормального вирішення конфлікту. Психолог впевнена, що розлучення і поділ дитини – це крайній варіант розвитку подій, і що завжди потрібно намагатися зберегти існуючі стосунки, а не будувати нові. Головна умова – гнучкість і вміння лавірувати. Звісно, нас не вчили у школі, як будувати стосунки, але життя вносить свої корективи: відкритий діалог із власним чоловіком – головна умова нормального існування пари.
Йдучи – йди
У випадку, коли, як то кажуть, «знайшла коса на камінь», і ви чітко розумієте, що подальше співіснування з чоловіком неможливе, потрібно йти. Але грамотний розрив стосунків – це теж наука, іноді людям потрібна допомога, щоб правильно розлучитися. Метання батьків заважають не лише їм самим, але передусім їхнім дітям. У дитини формується конфліктне ставлення до світу. Тому батьки, які врешті усвідомлюють, що в центрі стоїть дитина, а не їхні ущемлені его, легше приходять до компромісу. Щодо думки психолога про те, з ким краще бути дитині, це залежить від віку. Діти до 3–4 років дуже прив’язані до матері, а дітям від 4 до 10 років важливий приклад чоловіка, батька. До речі, судові суперечки за дітей часто відбуваються саме тоді, коли дитина ще маленька. Підліток намагається дистанціюватися від конфліктів батьків і може вже робити власний вибір. Психолог Ірина Грамматікопулу впевнена, що якщо конфлікт між колишніми подружжям неможливо вирішити мирно, головне – не наробити дурниць під впливом емоцій. Потрібно дивитися на ситуацію ніби збоку, не провокувати чоловіка гучними заявами і водночас не піддаватися на його провокації.
Кому надсилати SOS?
Як діяти у ситуації, якщо розлучення з грецьким чоловіком неминуче, а на кону доля дитини? З цим питанням ми звернулися до Вартана Оганяна, адвоката Міжнародної асоціації «Адвокати без кордонів», який не лише допомагав описаній вище Ользі відвоювати сина, але й має великий досвід у подібних судових спорах. На думку адвоката, якщо дружина вирішує піти від чоловіка, вона повинна діяти дуже обережно, не привертаючи його уваги. Інакше він підготує відповідні заходи у відповідь, що може завадити успішному результату справи. Передусім потрібно повідомити родичів і близьких друзів, які стануть вашою опорою. Вони ж можуть звернутися до консульств ваших держав для отримання інструкцій і пошуку адвоката. Краще знаходити адвоката за рекомендацією, і бажано, щоб він уже мав досвід у таких справах. Дуже важлива психологічна підтримка – щоб не зламатися і не наробити помилок. Можна звернутися до російськомовних психологів, до інтернет-спільнот або на гарячу лінію 15900 для жертв домашнього насильства. Єдина безкоштовна юридична служба в Греції – Συνήγορος του Πολίτη (213 1306 600), де є відділ захисту прав дітей. Суд розглядає справу з позиції інтересів дитини. Перевага зазвичай надається матері, якщо вона має роботу і житло.
Я не змирилася, але…
Цікаво, що є й зворотні випадки. Наприклад, історія гречанки і понтійця з колишнього СРСР, у яких було троє дітей. Жінка втомилася від поведінки чоловіка і намагалася піти, але зрештою передала дітей йому. Тепер вона живе своїм життям і бачиться з дітьми у вихідні. Інша жінка втратила опіку і тепер чоловік вимагає аліменти. Вона вважає помилкою те, що не могла подати зустрічний позов через відсутність грошей. Зрештою вони дійшли компромісу: дитина живе з батьком, але бачиться з матір’ю.
Виходячи заміж за грека, пам’ятайте: окрім «великого грецького весілля» існує і «жахливе грецьке розлучення». Якщо ситуація виходить з-під контролю – будьте спокійнішими, розумнішими і хитрішими, не піддавайтеся на провокації і своєчасно використовуйте всі доступні ресурси.
